Що категорично не можна робити у день Воздвиження Чесного і Животворного Хреста

Що категорично не можна робити у день Воздвиження Чесного і Животворного Хреста

У народі це свято називають Здвиженням: "На Здвиження земля рухається ближче до зими".
27 вересня відзначається свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього, або, як кажуть у народі, - "Здвиження".
Це одне з головних свят у східній християнській традиції. Походить воно з першої половини IV століття, коли у Єрусалимі було знайдено хрест, на якому розіп'яли Ісуса Христа.
Хрест Господній знайшли 325 чи 326 року за часів святого рівноапостольного Костянтина Великого — першого імператора, який став християнином та легалізував християнську церкву в Римській імперії. Мати Костянтина свята рівноапостольна Олена на прохання сина поїхала до Єрусалиму, щоби знайти місця, пов'язані з подіями земного життя Ісуса Христа, а також відшукати хрест, чудесне видіння якого стало для Костянтина знаком перемоги над супротивником. Тривалий час її пошуки не мали успіху. І нарешті святині було знайдено під храмом язичницької богині Венери.
Храм негайно зруйнували й витягли на світ Божий християнські цінності: Гроб Господній, хрест, на якому було розп'ято Спасителя, та чотири гвіздки, якими начебто було прибито Сина Божого до хреста. За деякими переказами, було знайдено не один, а цілих три хрести й дощечку з написом, зробленим за наказом Понтія Пілата. Патріарх Макарій вирішив дізнатися, на якому ж саме хресті було розіп'ято Ісуса Христа, тому почав накладати по черзі кожен хрест на покійного. Коли на людину було покладено хрест Господній, мрець ожив.
Від скупчення великої кількості людей не всі могли бачити і цілувати Хрест Господній; тоді Патріарх Єрусалимський Макарій піднявся на підвищення і воздвиг Хрест так, щоб народ міг його бачити. Ця подія і була покладена в основу богослужбового чина Воздвиження Хреста. Частинки Животворящого Хреста були розіслані по всій імперії.
У народі це свято називають значно коротше — Здвиженням. "На Здвиження земля рухається ближче до зими", а тому від цього часу настають холодні дні й птахи відлітають до вирію. Вирій, за народними уявленнями, - це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птахи і змії. Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею вирію: "У неї золотий ключ від тієї країни".
У цей день у соборах здійснюють обряд воздвиження хреста. Прикрашений квітами або кольоровими стрічками хрест високо підіймають та опускають до землі.
Не можна у цей свято починати нові справи – невдало складуться. Також є ще низка заборон. Так, вліс ходити ніхто не повинен. Також не можна ходити сьогодні до лісу, оскільки до вирію не тільки летять птахи, але й повзуть змії, тому прогулянка може бути небезпечною. Вважається, що в цей день лісовик перераховує лісових звірів, а побачити це не можна. Звісно, це забобони. А ось закрити всі двері в будинку, щоб змії, що шукають місце для сплячки, не забралися – це цілком розумне застереження.
У день Воздвиження Хреста Господнього не можна їсти молочних і м'ясних продуктів, дотримуючись суворого посту. Потрібно взяти три церковні свічки, встановити їх разом. Потім хрестоподібно окропити всі кути в хаті, читаючи молитви – "Отче наш" або дев'яностий псалом. Так будинок очиститься від негативу.

Народні прикмети:
Птахи дружно відлетіли у вирій - чекати суворої зими.
Павутиння стелиться повсюдно - до тепла; мало павутиння - на суху осінь.
Осіння павутина - на ясну і погідливу погоду.
Добре вродив щавель - на теплу зиму.
Гуси летять високо - осінь буде тривалою.
Гуси свійські тримають дзьоби в пір'ї - перед заморозками.
Сире літо, а тепла осінь - довгою буде зима.
Бабине літо непогідне - осінь суха.
Дощ уранці, що бабині танці; дощ в обід - запрягай, додому їдь!

Добавить комментарий

Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив